Шановні батьки!
    Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід з непередбачених ситуацій. Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого середовища.
   Щоб вберегти дитину від біди, треба пам'ятати та дотримуватись наступних правил:
— не залишати дітей дошкільного віку самих, навіть на короткий час;
— не дозволяти відчиняти двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;
— вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102,103.

• Завжди носіть із собою документ, що посвідчує особу. Гроші й документи тримайте в різних місцях: так у вас буде більше шансів їх зберегти.

• Тримайте в кишені одягу записи про групу крові й про можливі проблеми зі здоров’ям (алергію на медичні препарати, хронічні захворювання тощо).

• Намагайтеся якнайменше перебувати поза житлом і роботою без важливої причини, уникайте місць скупчення людей.

• Уникайте колон техніки й не стійте біля військових машин.

• Не спостерігайте за ходом військових дій, ховайтеся одразу, як почуєте постріли.

• Не торкайтеся вибухонебезпечних або просто невідомих чужих речей, бо звичайні побутові предмети можуть бути заміновані.

Натомість негайно повідомте про них територіальні органи ДСНС та МВС за телефонами 101 та 102.

Дії у разі хімічної атаки або аварії

1. Щільно зачинити вікна та двері, вентиляційні отвори, димоходи.

2. Заклеїти щілини у вікнах папером чи скотчем.      

3. Увімкнути телевізор чи радіо для отримання подальших вказівок.

4. Попередити близьких про небезпеку та можливу евакуацію.

5. Вимкнути побутові прилади та газ.

У разі евакуації під час хімічної атаки або аварії потрібно:

1. Взяти з собою аптечку.

2. Одягнутись так, щоб залишилося якомога менше відкритої шкіри.

3. Використовувати протигази або ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або краще 2-5 % розчином питної соди (при ураженні хлором), оцтової або лимонної кислоти (при ураженні аміаком).

4. Залишити приміщення, використовуючи сходи.

5. Не торкатись ніяких предметів, не ступати у калюжі.

6. Не їсти й не пити нічого.

У разі аварій з викидом хлору намагайтеся пересуватися по підвищеннях, у разі викиду аміаку — низинами. Якомога швидше залиште зону ураження, рухаючись поперек потоку повітря чи вітру.     

Дії у випадку радіаційної аварії

• Негайно укрийтеся в будинку. Стіни  цегляного будинку послаблюють іонізуюче випромінювання в  у 10 разів.
• Не панікуйте, слухайте повідомлення органів влади з питань надзвичайних ситуацій.
• Закрийте та заблокуйте всі вікна та двері в приміщенні.

• Зніміть верхній шар одягу. Помістіть одяг у пластиковий пакет або герметичний контейнер і тримайте його подалі від людей і домашніх тварини.
• Помийтесь. Якщо така можливість є, прийміть душ з милом, голову помийте шампунем. Одягніть чистий одяг.
• Безпечною є їжа з герметичних контейнерів (консерви, банки, пляшки, коробки тощо). Також безпечною є їжа, яка зберігалася у холодильнику або морозильній камері.
• Кип’ятіння водопровідної води не позбавляє від радіоактивних речовин. Тож майте запас води у пляшках чи інших герметичних контейнерах. Напої у холодильнику теж безпечні для вживання.

Йодна профілактика

Звичайний розчин 5% йоду у відповідному дозуванні треба накапати у тепле молоко чи воду та випити:

• Люди старше 14 років: 40 крапель.
• Діти від 5 до 14 років: 20 крапель.
• Дітям молодше 5 років приймати йод всередину не можна. У такому разі необхідне дозування йоду слід розвести водою та нанести на різні ділянки шкіри йодною сіткою.

Важливо! Мова йде про спеціальну профілактичну дозу йоду при радіації. Це величезна доза, яка дуже сильно перевищує добову потребу організму в цьому елементі. Тому пити таким чином йод можна лише 1 раз, повторювати цю процедуру не можна, і лише при реальні загрозі радіоактивного зараження.

                              (методичні рекомендації для молодих батьків)

   Усі діти прагнуть бути самостійними, але вони не завжди погоджуються виконувати доручення батьків.

  Якщо діти з раннього віку починають допомагати батькам по господарству, то вони будь-яке нове заняття сприйматимуть не як повинність, а як можливість навчитися чогось нового. Але, на жаль, мами і тата часто скаржаться на те, що їхня. дитина виконує усі доручення «з-під палки». Як же виховати у малюка відповідальність і свідоме ставлення до дорученої справи?

    Насамперед, мами і тата повинні подбати про те, щоб у малюка були свої обов'язки, які, окрім нього, ніхто не виконуватиме. Наприклад, дошкільник має після прогулянки почистити черевики і повісити на місце свою курточку, скласти перед сном іграшки і прибрати зі столу після обіду... Коло обов'язків може бути різноманітним, головне - не доручати робити те, з чим йому буде важко впоратися.

    Спочатку ненав'язливо керуйте процесом. Хочете, щоб малюк витер пил на меблях? Покажіть, як це потрібно зробити. І нічого, якщо перший досвід виявиться невдалим, не потрібно вказувати малюкові на помилки - і з часом він всього навчиться. Краще похваліть його. Можна навіть ска­зати: «Ти дуже добре впорався з цим завданням, тому тепер я довіряю тобі таку відповідальну справу, як миття за собою посу­ду». І ось вже звичайна робота у домі із категорії «примусової» переходить у спосіб заохочен­ня, і малюк буде із захопленням виконувати будь-яке ваше доручення. У дошкільному віці, коли малюка ще тільки починають залучати до праці, дуже корисно заохочувати й нагороджувати його за кожну виконану роботу (хоча б наклейкою або зірочкою), це стане для нього гарною мотивацією.

    І ще один важливий момент: намагайтеся все робити разом із малюком.

  По-перше, це найкращий приклад і стимул для нього.

  По-друге, ніщо так не об'єднує, як спільна праця. 

   Батькам варто замислитися і про те, як поводитися, якщо ма­люк не виконав доручену справу.

   Він має розуміти: до вимог дорослих варто ставитися із повагою, а байдужість та небажання не залишатимуться безкарними. Тому потрібно із самого початку обговорити це з малюком. Йдеться не про тілесне покарання або щось подібне, що принижує гідність маленької людини, а про те, щоб навчити малюка дотримуватися слова. Пропонуючи малюкові щодня прибирати свої іграшки, домовтеся з ним: «Ти маєш починати класти на місце іграшки одразу, як тільки я тобі нагадаю про це, і зробити це потрібно до початку вечірнього мультфільму. Якщо за цей час ти не прибереш іграшки на місце, їх приберемо ми. І два дні ти не будеш ними гратися».

   Головне в такій домовленості - бути послідовним і не змінювати рішення. Якщо це вийде - малюк навчиться вчасно виконувати обіцянку. В іншому випадку - він думатиме, що завжди знайдеться спосіб «ухилитися» від обов'язків.